При нагромадженні активних продуктів можуть виникнути умови для самоприскорення реакції, особливо якщо ВВ зберігається в більших кількостях і неправильно. Найбільшу небезпеку цей процес представляє при сейсморазведочных роботах, коли в якості бризантних ВВ використовується порох, що пройшов строки зберігання.

Щоб уникнути самозапалювання пороху повинні періодично перевірятися на стійкість; частота контрольних перевірок залежить від ступеня придатності пороху: від одного разу в рік до одного разу в три місяці. Аналізи варто проводити в спеціальних лабораторіях, а використання (включаючи й завезення) планувати переважно на холодні зимові місяці, особливо при роботі в південних районах.

У вибухових речовин, складених з окислювача й пального, при зберіганні між компонентами ВВ можуть відбуватися реакції з утворенням більше небезпечних в обігу (більше чутливих) вибухових з'єднань. Вода може прискорювати цей процес. Так, амматолы можуть перетворюватися в більше чутливі хімічні сполуки - тротилаты. У реакції можуть брати участь оболонки зарядів, насамперед металеві. Невелике знайомство з реакціями, що протікають у вибухових речовинах, дозволяє нам розглянути тепловий вибух заряду ВВ.

Виконуючи роботи в глибоких або термальних шпарах, зберігаючи ВВ при підвищеній температурі на денній поверхні, варто зважати на те, що в несприятливих умовах воно може самозапалитися по тепловому механізмі. Щоб розібратися в цьому питанні, зупинимося на тепловому вибуху, теорія якого детально розроблена в Радянському Союзі Н. Н. Семеновим, Д. А. Франк Каменецким, Г. А. Мержановым і іншими дослідниками. Як відомо, практично при будь-яких умовах зберігання у вибуховій речовині протікає реакція.

Однак у ВВ, що знаходять застосування, її швидкість при звичайних температурах невелика - в одиницю часу реагує мало молекул. Реакція й викликуване нею розкладання помітно не позначаються на властивостях заряду навіть при тривалому зберіганні. Будь-яке використовуване ВВ повинне задовольняти цій вимозі. Оскільки тепловиділення незначно, те тепло встигає приділятися в навколишнє середовище. Зі збільшенням температури середовища, у якій перебуває заряд, а отже, і його температури, ростуть швидкість реакцій і тепловиділення.

Якщо помістити заряд у середовище з більше високою температурою, то до моменту повного прогріву основне тепло буде надходити до заряду з навколишнього середовища, а після завершення прогріву починається охолодження ВВ тим же навколишнім середовищем, оскільки температура в заряді внаслідок власного тепловиділення стає більше, ніж у ній. Оскільки швидкість хімічної реакції ставиться до одиниці маси речовини, загальна кількість тепла буде визначатися масою заряду. Знаючи енергію активації, температуру, а також тепловий ефект реакції, можна по формулі обчислити теплоприход.